Чому ми це робимо

24 лютого 2022 року, як і весь світ, ми були свідками вторгнення Росії в Україну через страждання багатьох невинних жертв.

Ми бачили мирних жителів, які опинилися в пастці в районах бойових дій, які не отримували жодної допомоги, і вони залишилися без їжі, води, медикаментів і медичної допомоги. Жінки, діти та люди похилого віку перетинали сусідні країни, маючи лише те, що вони могли фізично нести, шукаючи притулку та безпеки. Деякі потрапили в пастку торговців людьми, які вдавали, що пропонують допомогу. 

Ми були свідками того, що батькам доводилося залишати своїх дітей на кордоні, тому що обоє батьків повинні були залишатися в країні за законом, і в результаті деякі діти зникли безвісти. Люди, які не мали транспорту або є інвалідами, благали допомогти евакуюватися в безпечне місце. Через бойові дії, скоєні військові злочини, без розбору знаходили міни та боєприпаси, які не розірвалися, людей застрягли в обвалених будівлях та багато інших важких ситуацій, тіла поспішно ховали.

На жаль, таким посередникам, як гуманітарні організації та союзні уряди, потрібен час і кошти, перш ніж вони зможуть надати допомогу. Вони також схильні зосереджуватися на певних групах, залишаючи багатьох інших поза увагою та покинутими. Крім того, є політика, яка іноді заважає їм щось робити. Але час не на боці людей, які страждають. 

Тож, коли допомоги не надходило, звичайні люди, які знаходилися поблизу, допомагали один одному, пропонуючи безпосередню допомогу та ділячись ресурсами, навіть незважаючи на те, що їм було важко в своїх зусиллях і наражалися на особистий ризик.

Вони створили загальнодоступні групові чати на різних сайтах обміну повідомленнями та в соціальних мережах, обмінюючись живою інформацією про кризову ситуацію, спілкуючись один з одним і намагаючись самоорганізуватися. 

На жаль, це призвело до великого хаосу та плутанини через численні використовувані платформи та величезну кількість групових чатів, створених людьми для публікації та перегляду інформації. За даними ООН, станом на 4 липня 2022 року 5 мільйонів українців були біженцями в інших країнах, 7 мільйонів були переміщені зі своїх домівок всередині України, а 31 мільйон все ще залишався на місці.

Стало надзвичайно важко шукати достовірну інформацію, просити й отримувати допомогу. Відсутність інформації або дезінформація може бути небезпечною для життя. 

Надихнувшись їхньою самовідданістю, ми відчули потребу допомогти, створивши додаток, який надає їм інструменти, за допомогою яких хтось, хто потрапив у такі жахливі ситуації, може мати шанс пережити важкі випробування, незалежно від того, чи він потрапив у зону бойових дій, був внутрішньо переміщеним населенням чи біженець в іншій країні, схожий на швейцарський армійський ніж.

З нашим додатком HELP кожен зможе допомогти іншій людині з меншими зусиллями та відходами та з більшою ефективністю, ефективністю та безпекою.

Це також допоможе зменшити залежність від гуманітарних організацій і марнотратство, неефективність, кошти та затримки, з якими іноді стикаються великі організації, які краще перерозподілити туди, де це має найбільше значення для людей, які потребують допомоги.

Дані з додатка також можуть допомогти гуманітарним організаціям складати ефективніші плани, коли вони нарешті будуть готові надавати безпосередню допомогу.

Хоча ми розробляємо цю програму для підтримки жертв війни в Україні, те, що ми зрештою створимо, також врятує життя в багатьох інших неспокійних місцях по всьому світу. 

Я розраховую на ваші молитви, щоб завершити цю роботу найкращим чином, і сподіваюся, що ви приєднаєтеся до нас у цій роботі.

Дякую тобі!

У Його служінні,

Тоні